Гдз укр лит 7 класс авраменко 2019: ГДЗ Українська література 7 клас Авраменко – Ліна Костенко — Василь Симоненко — ТИ ЗНАЄШЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА | ГДЗ Українська література 7 клас Авраменко

Содержание

ГДЗ Українська література 7 клас Авраменко О М Сторінки 151 – 152 Григір Тютюнник «Климко» Відповіді (Ответы) до підручника » Допомога учням

Інші завдання дивись тут …

1 Коли Климко прокинувся від холодної роси, то побачив над собою небо Г скам’яніло-бузкове

2. Діжуркою у творі називається Б робочий одяг залізничника

3 Відповідність між реплікою героя та літературним героєм:

1 Людина, людина… і всім на дурняк дай —> В Бочончиха

2 Як тут мій помошничок? Не боявся сам уночі? —> Д дядько Кирило

3 Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тобі тепер діватися? —> Б тітка Мотя

4 А краще — пристань до якихось добрих людей, біженців, — серед нещасних багато є добрих… —> Г дід Бочонок

4 Опис головного героя, час і місце подій у перших двох розділах повісті

Опис	«Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці»
Час	Друга світова війна
Місце подій	Шлях з району розташування села Дебальцеве до Слов’янська за сіллю
Сюжетний елемент твору в цілому	Зав’язка: для порятунку від голоду хлопчик вирушив за сіллю

5 Стосунки між Климком і дядьком Кирилом, підтверджені цитатами

Дядько Кирил ставився до сироти, як до рідного. Допомагав у навчанні, приносив смачні гостинці.

«Климко жив удвох з дядьком Кирилом, відколи осиротів». «А давай лишень свої граматки, подивимося, що там у тебе з науками». «Візьми ж отам у скриньці гостинець».

6 Як розумти вислови скам’яніло-бузкове небо й терпкий застояний холод?

Художнє означення – епітет.

Скам’яніло-бузкове небо – ранкове осіннє ясно-лілове небо в затяжну непогоду.

Терпкий застояний холод – пронизливий дошкульний осінній холод.

7 Як до «подаяния» ставився Бочонок, а як — його дружина?

Подаяння – 1. Пожертвуваний жебракові, біднякові; милостиня. 2. Те саме, що подачка.

Хто що міг приносив до Бочонка за ліки або лікування. Скупа Бочониха вважала приношення малою подачкою («Людина, людина, — перекривила Бочончиха. — І всім на дурняк дай»), а Бочонок соромився, що не міг відмовитися від приношення («Чого це на дурняк? — сердито одказав Бочонок. — Піди візьми там «подаяния»»). Безвольний лікар забирав «подаяння» руками своєї захланної жінки («Ні-ні, то ви з хазяйкою, з хазяйкою ладнайте»).

8. Фрагменти в повісті, які засвідчують, що Климко за своєю поведінкою значно старший від свого фізичного віку

Сирітство, нестатки, самостійність, відповідальність вплинули на раннє дорослішання Климка. Хлопець умів доглядати за собою. Щоб допомогти учительці, вирішує піти за сіллю, знаходить вихід зі скрутних ситуацій у важкій дорозі. Допомагає врятувати дівчину від поліцаїв на базарі. Не ховається від голоду в тітки Марини, а повертається зі сіллю додому.

«Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам. Давно вже вмів…»

«Найдужче боліли ноги зранку після ночівлі. Але Климко вже знав, що бити їх не слід, а треба легенько розтерти, поляскати долонями і перші кілька кілометрів іти помаленьку»

«До обіду Климко накопав п’ятдесят сім картоплин — великих, менших і зовсім дрібних».

«Що, що в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, коли тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може… ».

«А мене держати нікому… ».

«Навибирав, де цілішої, сухої соломи, поробив товстенькі устілки і примірив їх до ступні, щоб ні великі були, ні малі. Потім туго обмотав ноги разом з вустілками плащ-палатяними клаптями і позав’язував кінці вище кісточок».

«А Климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися»

«Треба ж роботу якусь зробити тітці, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те…»

«Як тільки не стане в нас голоду, так і прийду або приїду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть…»

9. Саме серед нещасних, як сказав Бочонок, виряджаючи Климка в дорогу, є багато добрих людей. Вони зазнали нещасть, тому розуміють людей, що попали в біду. Здатні на співчуття та милосердя до них. Іншими словами про це у народі здавна кажуть так, що ситий голодного не розуміє.

10. Описи природи у творі співзвучні з настроєм персонажу, уточнюють його емоційний стан.

Почуття, події	Природа
Почалась війна	«Він отак би й виріс серед уквітчаних тих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів»
Холод, непогода у дорозі	«Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги (видно, кидався уві сні), і побачив над собою скам’яніло-бузкове небо, яким воно буває лише восени на сході сонця, — без жайворіння, без легких з позолотою хмарок по обрію, без усміхненої радості пробудження».
Самотність у дорозі	«І ніде ані лялечки. Тільки ящірки шастають поміж травою та теплим камінням на голих пагорбках»
Солдат-чех (ворог) пішов геть	«Сонце підбилося по той бік скирти, тінь від неї покоротшала і потеплішала. Гори над степом удалині стояли білі, мов пухнасті на погоду хмари»
Радість від тепла та їжі	«Над вершечками, жовтими й зеленими, помітив Климко, тоненькою цівочкою підіймався вгору димок. Він не танув і не падав набік, як то буває при вітрові, а лиш погойдувався ледь-ледь у ранковому супокої»
Втамована спрага	«По дну вибалка поміж камінням справді біг струмок, мив боки тому камінню, полоскав зеленісіньку травицю, що клалася на воду рівними чубчиками, і ніс жовте листя. Климко став навко лішки, припав до води — холодна та добра! — тоді вмився і втерся галстуком од матроски»
Зітхання	«Горобці аж кишіли в яблуневих вітах, а яблука гойдалися і не падали, наче їх прив’язано ниткою»
Місце привалу для перепочинку	«То була не копичка, а старий курінь на баштанищі з прив’ялим уже огудинням та дрібною, з яблука завбільшки, пізньою зав’яззю кавун чат… А на баштанищі то тут, то там блищали холодною росою кавунчата»

11. Зміщення часових площин у творі

Письменник вдається до такого композиційного прийому для засудження війни, що несе розруху, голод, смерть.

12. Опис ілюстрації до розділу II.

На передньому плані перестрашений розгублений хлопчик. На ньому блакитна матроска та груба коричнева шинель. На задньому плані віддаляються ворожі літаки. Клуби диму тягнуться від землі до неба.

Уривок твору, що відповідає ілюстрації.

«Незабаром німецькі літаки розбомбили станцію. Климко бігав у той день з висілковими хлопчиками за балку дивитися збитий наш яструбок і бачив здалеку, як бомби влучали в депо, у вагони, як похитнулася і повільно впала водогінна вежа, а в повітрі над полум’ям і димами після кожного вибуху моторошно завивали уламки рейок. Бомба влучила і в барак, і його розвалило, розкидала в усі боки, а рештки стін і простінків згоріли у Климка на очах — швидко, як тріски. Пожежі ніхто негасив, бо станція горіла вся, горіли депо і шахта, а два паровози, що встигли відійти за посадку біля кладовища, клично і сумно гули в два неоднакові гудки.

Так і зостався Климко, в чім був, у чому йшов зараз….Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці».

13.1. Найбільш уражаючий епізод із перших двох розділів повісті.

— ранок, коли Климко втратив дядька Миколу;

— зустріч Климка зі солдатом-чехом.

13.2. Незрозумілі слова з III і IV розділу: огудиння (стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини), штиб (дрібне або подрібнене кам’яне вугілля), ряхтів (мерехтів), вільгість (вогкість), шевйотовий (з добротної англійської шерстяної тканини), терикон (конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні), грубка (піч, що служить для опалювання приміщення), буржуйка (невелика залізна грубка), виселок (невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з іншої місцевості або іншого населеного пункту, а також поселення людей на новому місц), онуча (шматок тканини, яким обмотують ноги перед взуванням), кухлик (металева або череп’яна посудина з ручкою для пиття), осоння (незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем), галета (тонкий сухий коржик з прісного тіста, що звичайно вживається в дорожних умовах), дукач (жіноча прикраса у вигляді монети), вервечкою (рядом, валкою), торжище (торгівля на торговій площі), рейвах (галас, метушня), півпуда (близько 8,4 кг), паняти (рушати), дошля, або дишель (товста жердина, прикріплена до передньої частини воза).

Інші завдання дивись тут …

ГДЗ Українська література 7 клас Авраменко О М Сторінки 169 – 170 Григір Тютюнник «Климко» (продовження) Відповіді (Ответы) до підручника » Допомога учням

Інші завдання дивись тут …

1 Спровадити пацюків із вагової Климкові допоміг Г Зульфат

2 Портретна характеристика «на скронях йому густо висіялася кучерява розсадка сивини, а лице було все в зморшках. І в кожній зморшці, здавалося Климкові, чаїлася добра, лагідна усмішка» Г шевця

3 Відповідність між реплікою та літературним героєм

1 Ти б поставила отуто коло мене тачку, пішла в ряди й виміняла, чого тобі треба. Ато — «чорнобривці» —> Д швець

2 А то й справді був би моїм братиком… У нас із мамою нікого більш немає. Жив би в нас —> Г дівчина

3 Мовч!.. Молока треба!.. Підеш на Лобову до Файзуліних. Там є молоко —> Б дідусь Гареєв

4 Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!! —> В Климко

4. На мою думку, Наталя Миколаївна передумала міняти свою сукню на харчі, бо їй була противна поведінка бородатого дядька на возі, що привіз у голоний край продукти для виміну. Він нагло перебирав речі, що несли люди, не маючи жодного співчуття до них. Коли якась жінка дала зауваження бороданю, з натовпу «на жінку несердито зацитькали, ніби просили її мовчати». Учителька «дивилася на бороданя широко розплющеними очима. В них не було ні презирства, ні гніву, а лише зляканий подив, … її брова напружено піднялася вгору і дрібно-дрібно тремтіла». Бороданю сподобалась червона сукня. Він сказав, що бере товар. На що Наталя Миколаївна рішуче відповіла: «Ні-ні. Вам я його не проміняю. Нізащо». Вона не захотіла мати жодної справи з поганою людиною, адже мала особисту гідність та самоповагу на викрики типу «Ей ти, вчи-тельша!.. Горда! Іди сю…».

5 Вчителька назвала Зульфата Кармелюком, адже він теж був непримиренним до несправедливості та образ бороданя, захистив її.

6. Головний герой ніколи не скаржився на негаразди, не нарікав на долю. Ця риса людської вдачі характеризує його відповідальним, терплячим, оптимістичним. Звичайно, він був засмучений, що не там шукав сіль, промарнував час у хворобі.

7 Ефект від прийому повтору в реченні «в очах [Климка] бриніли сльози, бриніла сиза роса на бур’янах та кавунячому огудинні, а руки так трусилися, що він міцно сплів їх пальцями і затис між коліньми»: акцентувати увагу на труднощі, які доводиться долати хлопчикові, та єдності людини з природою, яка ніби плаче, співчуваючи йому.

8 Самопожертва – жертвування собою, своїми особистими інтересами заради блага інших. Ця людська риса виявляється у багатьох вчинках: Климко й Зульфат допомагають учительці з немовлям, Климко вирушає по сіль, віддає тридцятку чужій бабусі, на базарі допомагає шевцю врятувати дівчину, залишає молоко для немовляти вчительки, не ховається від голоду у тітки Марини, повертається зі сіллю в свій голодний край, підказує дорогу полоненому втікачеві.

9 У розділах переважають сірі тони в зображенні подій, що пов’язані з воєнним часом, про який ведеться мова в творі, у які вкраплені яскраві кольорові плями.

У ІІІ розділі: згарище від станції, грабунок італійських солдатів, обмін на базарі, облаштування житла для вчительки з дитиною. Яскрава кольорова пляма – червона трояндова сукня Наталі Миколаївни («вона стояла з немовлям на руках, притиснувши до себе разом з немовлям трояндову, мов сто троянд, сукню»).

У ІV розділі: застуда в дорозі, облава на ринку, Яскрава кольорова пляма – хустка дівчини на плечах («на плечах у неї була ще одна хустка — велика, у веселих червоних та зелених квітах, а темно-вишневі шовкові китиці ледь не торкалися землі»).

10 Покажіть на карті України, де відбуваються події повісті: станція біля Донецька -> Артемівськ (тепер Бахмут) -> Слов’янськ -> Дебальцеве -> станція біля Донецька

11. Репліки Наталі Миколаївни й дідуся Гарєєва.

— Тобі тут буде хорошо, Наташ Миколавна. Можна жит!.. Ай-я-яй… Маленькому — чай! Не годиться. Маленькому молоко давай … А хліб не буває брак. Хліб ніколи не брак… Молока треба!

— Ні-ні, я вас прошу: не треба, не турбуйтеся, — благально мовила Наталя Миколаївна.

— Мовч! — сердито, як і на Зульфата, сказав їй дідусь Гарєєв,… а вона лише усміхнулася, схилившись над дитиною.

Наталю Миколаївну мова характеризує як людину спокійну, ввічливу, терпеливу. Дідусь Гарєєв співчутливий, прямолінійний, має життєвий досвід.

12. Простий план до розділів III і IV повісті Гр. Тютюнника «Климко»

13.1. Незрозумілі слова з останніх розділів: кухоль (металева або череп’яна посудина з ручкою для пиття), погріб (спеціально обладнана яма із східцями для зберігання продуктів), патефон (портативний музичний апарат, який відтворює звуки, записані на особливі пластинки), безкозирка (кашкет без козирка, який носять військові моряки), пожухлі (які утратили блиск, яскравість, потьмянів (про барви, тони)).

13.4 На українських землях під час війни перебували італійські й чеські солдати, бо вони були союзниками німецьких загарбників.

Інші завдання дивись тут …

ГДЗ Українська література — відповіді, готові домашні завдання онлайн

Мова навчання: Українська

Автор підручника: Л.Т. Коваленко

Видавництво: Київ, «Освіта»

Рік видання: 2018

Кількість сторінок: 256